Соловейко звив гніздечко
На пишній калині.
Не для неї виспівував, -
Стрункій горобині.
Рветься серце в калиноньки,
Бо трелі кохання,
Не для неї витьохкував
З вечора до рання.
Горобина, при дорозі, -
Ошатна, в намисті;
Соловейко прилітав
До неї у гості.
Красуня ця миловидно
Віти розпустила...
Він попався у тенета
І заполонила...
Полюбилась горобина
Співаку малому.
Втратив голову і серце,
Закохавсь до скону.
Соловейко рве горлечко,
Пісня така мила!
Вночі плаче, вдень сумує
Зраджена калина.
Чомусь так воно у світі
І таке буває :
Живе з одною, в її хаті,
А іншій співає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2019
автор: Галина Лябук