Ірина Вовк. ХОЧЕТЬСЯ СВІТЛА І ЛІТА…

Хочеться  світла  і  літа,
І  смаку  ожинного  ще…
Хочеться  з  неба  злетіти
Теплим  дбайливим  дощем…
Щоб  ані  схлипом,  ні  стогоном…
Ані  розхвиленим  сном…
Щоб  лише  шелестом-гомоном
Липових  віт  за  вікном.
Щоб  на  старенькому  човені
Легко  на  світлій  воді.
Щоб  у  липневій  у  повені
Було  сутужно  біді…
Всьому  лихому  –  незатишно,
Підлому,  заздрому  –  теж…
Далі  від  злої  ненависті
В  плавнях  людських  безбереж…
Хочеться  світла  –  а  на  тобі!  –  
Грузни  у  вогкість  земну…
Лиш  не  здригнися  при  катові,
Пісню  завівши  сумну.
Слово  зронивши  зневажливе,
Думку  згубивши  ясну  –  
Так,  наче  болістю  вражений
Місяць  у  ніч  потонув.
Бачиш,  зелена  дібровонька,
З  урвища  пнесь  до  узвиш…

Чи  ж  то  про  вовка  промовонька  –  
Цей  мій  розбурханий  вірш?!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845403
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.08.2019
автор: Сіроманка