А роки, мов сполохані коні,
Усе мчаться і мчаться кудись.
Я цілую коханій долоні
І дарую любов, як колись.
Котрий рік розцвітає калина,
Котрий рік плодоносить вона.
В моїм серці кохана єдина,
Посміхається наче весна.
Хоч роки вже зустріли морози
І волосся покрив білий сніг.
Не спіткнулися ми на дорозі,
З нами завжди в житті оберіг.
Будем завжди триматись за руки,
Будем в ногу із часом іти.
І не буде, не буде розлуки,
Бо є щастя кохана - це ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)