Ти ж можеш стати знову вітром

Уся  із  нот    і  сонця,  
із  неспокою  небес.
Приходиш  іноді.  
Що  мить  та  варта  завтра?!
Одна  з  тих  зачарованих  принцес.
Горить  навколо  все,  душа  мов  ватра  …

Оточена  чужим  нещирим  світом,
Оточена,    хоч  вільна  утекти,
Ти  ж  можеш  стати  знову  вітром,
Ти  ж  можеш,  прошу:  полети  …

Ти  не  летиш,  блистить  скляна  сльоза,
Рахується  усе,  що  десь  палало  чи  навік  погасло,
І  незворушне  від  тих  сліз  лице,
Усе,  що  ще  могло,  давно  упало  …

За  руку  ухопив,  ти  ж  кажеш:  відпусти.
І  відчуваю,  як  холону  весь.
Дві  постаті  із  льоду,  без  мети
Десь  поміж  тих  омріяних  небес  …  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845364
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.08.2019
автор: Дружня рука