У серпня є смарагдова задума,
Повільний простір обважнілих грон,
Смаглявочола велич Монтесуми,
І вулиць неповторний камертон.
Є в серпні ледь помітні переходи:
В злочений стиль, в сопрано павутин,
В пташок вечірніх надпрощальну вроду,
І в зоряний сріблястий серпантин.
Є в серпні тихий сум за сміхом літа.
Є яблучний, і є медовий Спас.
Є радість тиха, що життя прожите,
На щастя, нами, й зовсім не за нас…
Мовчить садок. Лиш зрідка зрілу грушу,
Кладе земне тяжіння у траву.
Серпневий спокій огортає душу,
летким промінням. Значить я – живу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845312
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.08.2019
автор: Стяг