Де туманами пахнуть отави,
А росою ридає трава.
Я лечу на Волинь, як до мами,
Говорю їй синівські слова:
Пр: Повертаюсь знову я до тебе здаля,
Тут любов твоя завжди мене окриля.
Ти живеш у мені, як у мамі маля,
Моя рідна Волинь - найдорожча земля!
Тут зелені ліси і блакитні озера,
В нас чарівні дівчата і міцні Лукаші.
Подарила красу нам Богиня Венера,
І краса ця припала усім до душі.
Вишиванки у нас завжди зв’язані з небом,
Личаки ще і досі плетуть дідусі.
Небеса і поля в нас об’єднані стягом,
Милуватись Волинню їде люд звідусіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845296
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.08.2019
автор: Віталій Назарук