Вже роки́ відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я -
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою, і щастя.
Риська - рись жіночого роду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845289
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2019
автор: Крилата (Любов Пікас)