Час є: хто сказав, що його немає,
Але тільки на важливе, головне.
І скільки нам дано, Господь лиш знає.
І для всіх лиш він однаково мине.
Час є: доби, години та хвилини,
Які рахують наші плинні дні.
І Всесвіт цей не тільки для людини ‒
Для тих, хто зверху, знизу та на дні.
Час є ‒ незрима сутність,
Яка невпинно між просторів летить,
Тонка, мов самобутність,
І, як зоря, імпульсами мерехтить.
Час є, але його не повторити,
Ні стиснути, ані розтягнути,
Експериментами не відтворити
І назад ніяк не повернути.
Час є, але його так мало.
Безцінний звичний скарб ‒ незнана мить.
Використовуйте лиш вдало.
Нехай він ясно світить, не гримить.
17.06.2016
Посилання на відео презентацію https://youtu.be/Y57IZCeAR2c
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845261
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.08.2019
автор: Оля Тимошенко