Торкаюсь, торкаюсь, торкаюсь
Єством до єства у цілунку.
І тілом усім припадаю
До тіла та стримую думку.
Струмує до лона гаряче
Хотіння любовної втіхи.
Нехай, може, те необачне,
В коханні незвідані віхи.
Твоє, моє протистояння
У герці сваволі доречне.
У бурі овацій мовчання,
Оте, що здавалось безпечне.
Вберусь у тепло і зомлію,
Триматимеш в ніжних обіймах.
Від запаху твого хмелію,
Ловитимеш дрож у колінах.
14.08.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2019
автор: Валентина Ланевич