І знову смерть! І знову свіжа кров,
Пролита на скупу донецьку землю…
Це кров того, хто знав святу любов,
А кров є кров, а не вода озерна.
Злякала небо зранена земля,
Адже за сином вірним жалкувала…
Той крик почули люди іздаля,
Бо градом падав у сліди криваві.
Сліди ж ведуть у всі-усі кінці:
Волинь, Одеса, Львів, Чернігів, Суми…
Хрести… Хрести… Під ними – цвіт – бійці.
А з серця матері незримий горя струмінь.
14.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845060
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2019
автор: Ганна Верес