… не того…

...  не  того  ...  /not4u/

Рветься  на  волю  заточена  в  грати  
жвава,  грайлива,  непосидюча  кішка.
Стіни  для  неї  стали  нестримні.
Бог  її,  думала-  вічний,  двері  свої  зачинив  їй.
Може,  на  трішки,  може  на  вічно...
Був  він  для  неї  безкраїм  притулком,
був  він  мостом  у  вічне.  
Був  колись  Сонцем,  був  колись  вітром,
було  колись  так  вільно...
став,  наче  крихітна  діжка.
З  неї  напитись  вона  немогла  вже,  
тільки  на  себе  злитись...
Стільки  себе  віддавала,  раділа,
йому  потихеньку  проїлось.
Довго  чекала,  від  Сонця  тепла,
довго  чекала  ласки,
стукала  в  двері,  грітись  хотіла,  
образи  болючі  їла,  
голодом  диким  мліла,
він,  як  холодна  крига.
А  в  серці  жевріла  надія.
Збоку  ішли  перехожі,  
жадібні  погляди  їхні  ловила,
дикі  думки,  їй  лиш  попіл,
бо  завжди  вірила  в  Бога,  
може  просто  -  не  того?

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845054
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2019
автор: Vesta_