На долю скаржитись не треба,
то гріх – і смуток, і печаль.
Навіщо нам гнівити небо
своїм плачем, зітхать «як жаль»?
Потрібно просто все сприймати
(то наших вчинків результат),
любов у серці зберігати,
у щастя вірить, не волать,
Триматись гордо, чемно, чесно,
добро вдихаючи у світ –
це роль висока і почесна,
тож хай не серці не болить.
Лише любов – є свята мука,
лише добро – обіт святий.
підтримають хай друзів руки,
і хай здійсняться сотні мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84500
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2008
автор: Квiтка