Отверезіння

Ніхто  не  вірив,  що  він  зможе
Зробити  щось  за  ці  сто  днів,
А  він  все  гарне  -  заморозив,
А  все  погане  -  оживив…

Прийшла  команда  із  кварталу,
Із  кавеену  чуваки,
У  них  всі  зміни  –  по  приколу,
В  усіх  по  дві  лівих  руки…

Стоять  за  ними  стрьомні  дяді,
Нештатні  люди  з  фсб,
Своїх  заводять  на  посади,
І  як  волам  їм:  «Цоб-цобе!»…

Кудись  поділись  «зубожілі»,
Не  видно  зовсім  вже  «нацжон.»
А  чи  війну  уже  спинили?
Він  щось  казав  там  про  полон…

Всі  вояжі    по  Україні
У  стилі    «Я  ж  вам  покажу!»
Стають  усім  нам  зрозумілі  –
Не  може  він  без  куражу!

Без  кінокамер,  ржачки  залу,
Без  шаурми  і  без  роялю,
Аби  по  кожному  каналу
Казали:  «Бачиш,  краще  стало…»

Вже  не  рахують  у  ефірах
Ціну  борщу  для  українця,
Бо  при  богданах  та  шефірах
Здорожчав  він  по  самі  вінця!

Все  рідне,  добре,  милосердне
Нам  заміняють  на  «Сватів»,
В  усіх  новинах  –  вбивства,  смерті,
Шахрайства  та  «розвод  лохів»…

«Гірше  не  буде»,  оцю  мантру
Бубнить  під  носа  більшість  люду,
Та  зубоскалить  з  тупих  жартів,
Усе  надіючись  на  чудо!

Для  всіх  хахлів  і  малоросів,
Для  зубожілих  на  думки,
Скажу  одне:  Господь  підносить
Лиш  УКРАЇНЦІВ  залюбки!

В  усіх,  хто  вірить  у  зелене,
Вже  «не  працює»  голова….
От  вимкнуть  би  телеантени
Хоча  б  на  місяць,  чи  на  два!


І  прийде  день  отверезіння,
Хоч  я  поет,  а  не  пророк,
Та  уже  наше  покоління
Засвоїть  гарно  цей  урок!
13.08.2019

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844971
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.08.2019
автор: Віктор Погуляй