Загубилося літо -у золотавім житі
сплітає віночок на довгі коси свої
Зарум'яніли яблука до сонця налиті
і серпень дарує нам блаженство для душі
О як я люблю літо полум'яні заграви!
захід сонця над житами у надвечір'я
Як у траві ходять чаплі довгоногі пави
зоряну путь осяює лебідь сузір'я
Я зорію у небо у білі ночі стожар
літечко розправляє лебедині крила
Тут звечора до ранку сяє зоряний ліхтар
щоб у мріях цвіла моя душа щаслива
Не поспішай моє літо літечко у Осінь!
я прошу не відлітай птахом за небокрай!
Не біжи швидко водице поміж верболози
О зупинися -прекрасна мить! -та Зачекай!
Нехай я від спраги нап'юсь водиці з джерела
назбираю солодкий мед у пишно квіток
Наслухаюсь солов'я як дзвенить ріка життя
понесу у заметіль пахощі трав ковток.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844953
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2019
автор: Чайківчанка