Заходить сонечко,сідає за горами,
укритими високим,зеленими лісами.
А над селом вже сірим-сіро,
уже не день,но ще і не темно.
Без сонечка і річка щось потемніла,
навірно втомилася за день і попочила.
Десь бачу там під хатою лампочка "горить",
можливо,ще без неї-та хай вже мерехтить.
Корови з поля заходять у двори,
вони за цілий день у полі,десь були.
Хазяйка до хліва корівку заганяє,
бо ніч як кажуть-своє знає.
Не чути гамір людський у селі,
собаки "дають" голос-вони володарі в ночі.
Це ніч так наступає на моє село,
так кожен день-є,буде і завжди було.
І тихо,тихо так стало у селі,
тільки на небі зірочки світяться-одні.
По небу місяць пропливає як по морю-
зірки і він зробили ніч красивою такою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844947
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2019
автор: Бабич