Ох і била один раз
Жінка чоловіка
Бо прийшов той із рибалки
А риба не диха
Відпросився на три дні
"До рідної нені"
Взяв гачок і черв"ячків
Та пляшку в портфелі
Вже неділя промайнула
Жінка жде, сивіє
У думках його ховає
Аж серце німіє
Бо іржать в загоні коні
І бичок худає
Де хазяїн, що із ним
Чом дома немає?
А щасливий наш рибалка
Зовсім не сумує
Вирвався хочь раз од жінки
Та в шинку гарцює
Коли з годом схаменувся
Згадав про отару
Що до дому принесу
Окрім перегару?
Завітав до магазину
Вивернув штанину
На останні копійки
Купив жінці рибу
І щасливий, тим що взяв
Вернувся до хати
На порозі клята жінка
Давай верещати
Довго била чоловіка
Палицею в спину
За своє сиве волосся
Й морожену рибу
Мабудь била б його й досі
Якби не дитина
Що кричала із бичками
Вже цілу годину......
Любі мої, щоб не брати
У руки ту палку-
Треба разом з чоловіком
Ходить на рибалку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=84486
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2008
автор: TigraAgara