Напророчена доля

Ти  маки  для  мене  зривав  між  житами,
Була  в  ту  хвилину  щасливою  я.
І  наше  кохання  було  поруч  з  нами,
Тікала  з  під  ніг  в  далечінь  десь  земля...

Сміявсь  вітерець  і  кружляв  над  полями,
А  маки  червоні  палали  в  руці.
Літали  над  квітами  бджоли  роями,
Купалися  хмари  в  парнім  молоці.

За  руки  узявшись  брели  ми  по  полю,
Цілунки  до  кіс  доторкались  моїх.
Чому  ж  час  змінив  напророчену  долю,
Із  квітів  пелюстки  упали  до  ніг.

В  минуле  я  часто  в  думках  повертаю,
Як  бачу  ті  маки  червоні  в  житах.
Я  серцем  й  душею  тебе  ще  кохаю,
Та  так  швидкоплинно  минули  літа...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)