Я пройшов надто мало, - і це
Все ще тільки початок без тебе,
Ти не перша чутливе лице
Схилила, та єдина прогнулася небом.
В ніч, як зорі твої ведуть,
Упираючись в груди сонцем,
Ти воплочена словом Нут,
Що в сузір’я любові проситься.
Ти мій світ чоловічих рим,
Ти мій світ і в жіночих римах,
Ти пряма, що знаходить Рим,
Арка ночі моя. Незрима
Іншим.Тут, що ходять під тілом твоїм,
Каблуками на стертих п’ятках,
Вино, що я вип’ю, і сонце просякнуте ним,
В піднебінні, ти причастя мого облатка.
Ти любов, що єднає в круг,
На прямій дві роз’єднані точки,
Наче відстань з очей до губ,
І до скинутої сорочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844624
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2019
автор: Володимир Каразуб