Чомусь так хочеться грози,
Щоб стрепенувся світ громами
І грішну землю з небесами
З"єднав з висот і до низин.
Танком свавільним блискавиць -
Щоб запалало небо грізне.
Кохай її, поки не пізно.
Впади останнім блиском ниць.
Нехай стихія освятить
Шалений ритм сердець гарячих,
І спалах в темряві незрячій
Осяє щастям кожну мить.
Чомусь так хочеться грози,
Як апогею зрізу літа.
Стіною дощ... Безумством вітер
Любов не зможе загасить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844570
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2019
автор: Тамара Шкіндер