Поспішав дідусь до лікарні,
Вже старенький і скромно вбраний.
У руках в нього квіти гарні
І він ніс їх своїй коханій.
Хтось сміявся із діда з квітками,
А хтось погляд байдужий кидав ,
Та здавалося, що з роками
Він сильніше когось кохав.
Кинув хтось:- На побачення йде!
Зупинився старий і сказав:
-Так , іду, тут дружина живе,
Вже без пам'яті, - й сльозу втирав.
-А навіщо їй квіти? Їй тепер все одно!
-Та воно ж то і так, але я ще при пам'яті є,
І жили' ми в любові і в мирі уже від давно,
Пам'ятаю, була' ким для мене й ким є...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844420
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2019
автор: Haluna2