Як сонце сіяє в душі,
Коханням живеш щохвилини.
Здаються всі миті святі,
Тоді ти, щаслива людина…
Як каву до ліжка несеш,
Цвіте біля вікон калина.
То ти не даремно живеш,
З тобою кохана людина…
Коли ваш збудовано храм,
Є пісня на двох лебедина.
Розпахнуте серце вітрам,
То ти тоді справжня людина…
Як маєш ділитися з ким,
Даруй себе і не прощайся.
Не думай, що став вже святим,
Людиною завжди лишайся!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844401
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.08.2019
автор: Віталій Назарук