Мій потяг мчить до станціі "Весна"
Не дивлячись, що вже проскочив "Літо",
Хоча й на моіх скронях сивина,
Та хочеться іще життю радіти.
Ще Муза в гості часто загляда,
На струнах серця інколи заграє,
Та так, що кров вирує молода,
І серденько як в юності кохає.
Душа іще трояндою цвіте,
Не дивлячись, що вже дорослі діти,
Із серця ллється почуття святе,
І хочеться у небеса злетіти.
І пісня з серця ллється через край,
В гаю співає разом з солов"ями,
Й шепоче серденько:"Кохай іі, кохай"!
І я у віршах душу виливаю.
Я в потягу життя іі зустрів,
Зайшла Вона, на станціі "Страждання",
Зігріть іі теплом душі хотів,
І ій подарувать, п"янке кохання.
Наш потяг мчить до станціі "Любов",
Позаду станціі "Біль", "Смуток" і "Печалі",
Я вдячний Господові знов,
Що потяг мчить у світлі далі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844392
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Амадей