Щебечуть пташечки, гуляє вітер,
ячменю пожовтіти вже пора,
у небі хмаронькам летіти,
куди їх вітер відганяв?
Туди летіть світами, хмари,
і повертайтесь, та проте
ще буде сонце і дощами
смутніє небо, та живе.
А тут лиш тиша, квіти, туї,
надгробки, лавочки, хрести
і тут нікого вже не чують,
і не побачити з далечини.
Відспівані, оплаканії - поруч,
та про них згадок час настав
і за життя межею - разом,
як і бувало за життя.
Вітер ячмінь гойдає в полі,
дерева колихає вдалині,
світився купол і дзвіниця,
а під хмарами – два хрести.
19.07.2019-7.08.2019.
Світлина автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844347
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2019
автор: Светлана Борщ