Розсипалась тендітна теплота
Практично по усьому світу,
А з нею неподільна доброта
Тяжіє до свого магніту.
Так свіжо й ніжно торкається душі,
Розпалює ясну любов,
Стирає грубощі та «гострі ножі»,
Розносить в даль п'янкий агов.
Теплота плавно шириться у Всесвіті,
Там, де кружляють обважнілі брили ‒
У цій мінливій та незнаній безвісті,
Там, де панують стародавні сили.
Вона зворушує тихі почуття,
Руйнує стійкі, німі кордони,
Летить краєчком тонкого чуття,
Знімає надумані полони.
Теплота ‒ незрима, чуйна та нестримна.
У неї можна закохатись до нестями.
Мов погода літня, а не люта, зимна,
Заманює в туман чи приводить до тями.
14.04.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844236
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.08.2019
автор: Оля Тимошенко