Коренівський Сергій Петрович
(24 квітня 1981р – 5 серпня 2014р)
Старший прапорщик Збройних сил України,
головний сержант роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону , 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Загинув 6 серпня 2014 р. в бою за аеропорт Луганська.
Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
За особисту мужність і героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України в ході проведення антитерористичної операції на Сході країни, згідно рішення Ужгородської міської ради 19.09.2014 р. присоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (посмертно).
До сина споришем стежина
Не заростає п’ятий рік,
Сумує мама і дружина
Згубили в горі дням цих лік.
Нема тепер у мами сина,
Лише могила височить.
І де, скажіть, їй взяти сили,
І як надалі в світі жить.?!
Війна..Війна..Та будь проклята!
Найкращих забираєш ти!
Подушка мокра і зім’ята ..
О змилуйсь, Боже, і прости!
За що, скажи, в нас гинуть діти
І кров людська тече струмком?
Допоки будем сльози лити?!
Та й горе в горлі вже клубком..
Веде стежина до могили,
Щодень матусенька іде.
Їй білий світ уже не милий,
Бо слід синочка не знайде.
Як тихо тут, біля могили,
І, навіть, пташка не співа..
Сидить матусенька похила,
А знизу - стоптана трава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844232
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.08.2019
автор: Ольга Калина