Гірше зброї…

Скажи  мені  чому  вже  очі  не  горять,
Невже  погасло  щастя  назавжди?
Невже  погасла  вся  любов  твоя,
Аж  снігом  замело  її  сліди?

А  може  її  й  зовсім  не  було,
Й  одна  лиш  тінь  блукала  і  сміялась,
І  серце  марно  мрією  жило
І  марно  щось  чекало...  сподівалось?

Намріяла,  надумала  собі,
Намалювала  щастя  на  долоні.
Свою  любов  несла  чимдуж  тобі,
Та  не  було  їй  місця  в  твоїм  домі.

Й  вона  пішла...  неозираючись  назад,
Пішла  без  сліз  і  без  якихось  там  пояснень,
Лише  одна  непрохана  сльоза,
Як  зірка  засвітилась  і  погасла.

І  в  серці  поселилась  пустота,
Воно  не  відчувало  більше  болю
І  не  боліла  від  образ  душа,
А  навпаки,  немов,  відчула  волю.

І  хай  погасли  вогники  в  очах
І  мрія  розучилася  літати.
Та  крил  не  склала  втомлена  душа,
А  навпаки  звільнилася  від  зради.

І  не  повірить  більш  твоїм  словам,
Їй  всеодно,  втомилася  любити.
Її  любов  ти  зрадами  вбивав,
А  зрада  може  гірше  зброї  вбити.

01.  08.  19


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844130
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2019
автор: іванесса