Муза в лоба стукнула - у мізках лоскочить,
вірш про мене, в мене, рука дозвіл просить.
Тяжко жінці-матері бути ще й поетом,
бо я цілий день кручусь не з квіток букетом.
Швабра, губка, віник, квач та брудні сорочки.
Де хвилиночку знайти написать рядочки?
Вкупі семеро людей просять піклування,
краще втрапити мені, у якесь заслання.
Всі комфорт собі знайшли і сіли на душу,
ще й за кицьками двома я дивитись мушу.
Наче та, що в ванні сидить - пахне пітахая...
Вся сім'я їй заважає і вона зітхає.
Я теж прошу у своїх, аж кипить кричати,
та не митися, а віршик, дайте записати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2019
автор: Зелений Гай