Миті спливають – нам більше їх вже не здобути.
Кожна розвіється попелом вітру на харч.
Час поспішає і зменшує всі амплітуди.
Те що із нами було уже потім не буде!
Пробач!
Стільки здобутків – страждань іще більше на зміну.
Болі ж – невічні, зникають в землі назавжди.
Норни сплітають тендітні нитки без упину.
Їх випробовуй, втрачати не смій ні хвилини!
Іди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844071
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2019
автор: AnnaHodko