Не вірив я – воно збулося :
Очей блакитних немовля,
Твоє схвильоване волосся –
І зупинилася земля…
Не вірив я. Та в білій тиші,
Де перламутрові тіла,
Нас напували щастя миші –
І квітка пристрасті цвіла.
Не вірив я. А ми дзвеніли,
Неначе радісний орган,
Незнані птахи білокрилі,
Сідали на сердець екран.
І виливалися на трави,
Із амфор сонячних меди.
І стигло літо кучеряве,
На нас лишаючи сліди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843965
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.08.2019
автор: Стяг