[b](Горлачу Леоніду, видатному українському поету, лауреату Шевченківської премії 2013 року)[b]
Живе у Україні той поет,
Що служить і служив завжди народу,
Він словом переміг стонадцять вет,
Бо українську ма-таки породу.
Це – Горлач Леонід. Це – висота
І слова українського, і мислі,
Бо предків дух іздавна він всотав
Й землі своїй служити не втомився.
Душа поета, мов святий смичок,
Коли торкнеться серця українця,
То простеля місточок-рушничок,
Що повнить душу гордістю по вінця.
Непросто його велич осягнуть:
Поета слово – то надійна криця.
Таких, як він, ніколи не зігнуть
Й не випити його віршів криницю.
Емейл його – талант і простота,
Що в серці християнськім перетнулись,
Любов нетлінна, справжня і свята,
Бо раз і назавжди у нім проснулась.
Його поезій виплеканий сад
Ще довго плодоноситиме людям,
Всю Україну буде колисать
І душі сонні для борні розбудить.
Ці щирістю наповнені слова
Дарую українському поету,
Нехай душа його ще довго нам співа!
Здоров’я і нових з Пегасом злетів.
8.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843923
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Ганна Верес