Серпень, спасівець, медяник
Закриває браму літа.
Аромат його духмяний,
Сонцем яблуко налите.
Найбагатший, найщедріший,
Пектораль із зорепаду.
Може й саду - наймиліший,
Тисне руку винограду.
Заглядає в очі осінь,
Груші падають, мов гирі.
Неймовірна неба просинь,
Птах готується у вирій.
Серпень, спасівець, медяник
Осінь кличе сам до саду,
Коровай пече і пряник,
Їй співає серенаду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843888
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.08.2019
автор: Шостацька Людмила