Більшого щастя не треба

Рожевий  ранок,  встеляв  сонцю  дорогу,
По  небу  хмари,    розсипані  барвисті,
А  там  де  захід,  проглядались  горою,
По  них  плями,  ледь-ледь  сірі  і  імлисті.

І  обрій  золотивсь,  промені  здіймались,
Мигтіння,  аж  відбивалося    у  очах,
На  мить  здалося,  до  мене  пригортались,
Й  раптове  тепло,  я  відчула  на  плеча́х.  

Яскраве  сяйво,  ніжно  торкнулось  душі,
Я,  як  дитина…  Тягну  руки  до  сходу,
Боже,  дай  миру!  Щоби  раділи  красі!
Щоб  всі  синочки  повернулись  додому!

Мабуть,  нам  більшого  щастя  і  не  треба,
Тривога  в  серці,  в  надії,  в  сподіванні,
Птахи  злетять,  замість  вибухів  до  неба,
Й  веселий  щебіт,  полине  на  світанні.

                                           31.07.2019р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2019
автор: Ніна Незламна