Тут немає білих класичних фасадів будинків,
Ні дому з слонами чи виду на місто з бельведеру,
Між фортечними мурами, неначе в обіймах жінки,
Цілуватися можна, філософствувати не заведено.
Але я йду і уявляю, що коли від блискавки,
В цьому барочному домі з відновленими маскаронами,
Ось на третьому поверсі – жінка позбудеться гикавки,
Зігнувши одутлі коліна на ветхім балконі.
І я зловтішаюсь від страху під площею бурі,
Що хмари зганяє в синяву з бензиновим чадом,
Ці будинки міщан і фортечні завулки культури,
Найчастіше поєднує спалах обнятий мовчанням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843762
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.08.2019
автор: Володимир Каразуб