Дівчатко обіймало диво-сонях:
-Рости! Бо я від тебе вища.
Тобі водичку нестиму в долонях
І хай у вишнях вітер собі свище.
Пішов і дощ. Мостилася веселка.
І сонях ріс, світився чубчик.
Щоб їй обняти, треба вже кріселко!
Щоб підрости, тре' бочку каші й супчик.
Дивився сонях дівчинці у вічі:
-Рости! Бо треба вже драбинку.
Пташки вже зе́рнята дзьоба́ми лічать,
Тобі б сховати хоч одну зернинку!
Ти навесні прийди на місце стрічі
І кинь маленьке зерня в ямку.
Коли каштан запалить свої свічі,
Ми разом з сонечком зійде́мо зранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843757
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2019
автор: Галина Яцків