Навіяло написати після прочитаного вірша
Leskiv; »Не буде баба дівкою»
Це не вік, коли вже й за шістдесят
Хоча кажуть,- В такий час не до свят
Побрехеньки, скажу вам відверто
За ці роки багато здобуто
І досвіду, і є статки якісь
Бере, мене ото частенько злість
Що,»вже стара», як вирок людині
Мовлять услід. Все ж не згодна нині.
Лихе мабуть, згадати не варто
Хоч чіпляється занадто вперто
Ну і нехай, не буду дівка я
Та на мені тримається сім`я
Щоб у світлині,все та й до діла
У душі завжди пісня бриніла
Тоді й борщИк, смачненьким удасться
Й геть відлетять сумління й нещастя
Як підморгне й всміхнеться чоловік
І приголубить. Який вже той вік
Геть забудеш, хоч давно не дівка
І згадаєш, як грала сопілка
В кав`ярні, ледь палахкотять свічі
Чарівність…. ніжний погляд у вічі…
Все забуду, хоч в таночок бери
Не завада, що пенсіонери…
Ну й нехай, кажуть, що вже й не модна
Себе знаю, жінка благородна
То онучата, ті думки мають
Ледь- ледь всміхаються, все ж сприймають
Таку, як є і цьому радію
Думки про старість з вітром розвію
А, як онучка, зробить зачіску
Добавить блиск іще й косметику
Бува порадить. І, як ніколи
Немов позаду, ті роки школи
На душі світло, мов весна нині
І я радію цій кожній днині.
Що роки, тож нехай й за шістдесят
Ото трясця, як ракети спішать
Ну і нехай, а що вони мені
Хоч по житті, не все сонячні дні
Часом думки, чубляться з думками
Рій в голові… І не сплю ночами
Чи від погоди, чи від політики стрес
З водою оцет - гарненький компрес
Часом пігулка…. І вже спасіння
До ранку зніме, всі потрясіння
Бува й інакше, як дуже дошкуля
Йду до віконця, там місяць здаля
І зорі світять, мов шлють сигнал
За мить відчую – у душі запал
Ручка і аркуш, в цей час потрібні
Та Бог із ними, хоч й коси срібні
За шістдесят, я їх не сприймаю
Веселий настрій та себе лаю
Бо все здається маю сорок п`ять
Розпочинаю про любов писать
А ні, то гумор, як голка вткнеться
Чи пісню чую... Легко пишеться
А коли дОщик хлопа за вікном
Стелиться проза…. Мов п`ю вино
Смачне, медове, як те кохання
І горить світло, аж до світання….
А чи пристала, мо» хто спитає
Ні, не відчула, душа співає
Я там літаю, ген, в піднебессі
Мені так добре, тепло на серці
Роки гадаю, не треба лічить
Те що дав Бог, цінити й просто жить
Насолодитись цим білим світом
Себе відчуть… Квіткою в суцвітті.
***
Бажаю, всім кому за шістдесят
Фантазії, про старість не приймать
Щоб весна тільки й літо в кожній душі
Хай веселіші, напишуться вірші!
30.07.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2019
автор: Ніна Незламна