КАРЛИКИ

О,  світе  мій,  як  же  не  просто
Прожити  правильно  в  тобі…
Найбільше  ті  дрібненькі  ростом
Творять  свої  діла  в  злобі.

Погляньте  лиш  на  Бонапарта
І  Македонський  не  гігант…
Медвєдєва  згадати  варто,
І  карлика,  що  прищ  -  гарант.

Вони  з  війною  побратались,
Їм  меморандум  не  указ.
Самі  ж  у  золоті  скупались,
Хоч  хворі  всі  були  на  сказ.

То  ж  бійтесь  їх  -  маленьких  ростом.
 Їх  Бог  образив,  а  вони…
Несуть  в  душі  мікроб  корости,
Бо  дикуни  є  дикуни.

Хіба  людьми  їх  можна  звати?
Хіба  для  них  цвіте  земля?
Вони  себе  несуть  –  гіганти…
Маленькі  карлики  з  кремля.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843492
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.07.2019
автор: Віталій Назарук