Насилу спала ця нестерпна спека
І темінь опустилась під вікно.
Стою й дивлюсь на небо я далеке,
Де все покрилось сірим полотном.
Пливуть по ньому темно-сірі хмари:
Такі дрібнесенькі, як те пшоно.
І місяць в них ховається, як марить,
Хоча на небо вийшов вже давно.
Деінде зіронька ясна мигає,
Вона чекає на своїх подруг:
То вигляне з-за хмарки, то сховає
Своє лице, що світиться навкруг.
А темінь опускається густіша
І вже ховає в небі синяву.
Все засинає і стає тихіше,
Лише роса спадає у траву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843477
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2019
автор: Ольга Калина