Очі

Віті  Радіоненко  присвячую.
О  очі!  Палкі,  жіночі!

А  в  них  –  глибина  без  дна.

Їх  не  описати  зодчим.

З  такими  вона  –  одна.

О  очі!  Безмежжя  синє.

Край  неба  заснув  у  них.

І  квіти,  такі  ж  красиві.

Здається,  нема  й  війни.


Вона  ж  її  свердлить-мучить:

Синочки  ж  два  на  руках.

Безсоння  її  заручник.

І  кожна  звістка  ляка.

Адже  чоловік  воює

Не  вперше  на  передку,

Бо  доля  землі  хвилює,

Залишить  синам  яку.


Вдивляюся  я  в  ці  очі

Й  світлішим  здається  день.

Хай  дні  пливуть  мирні  й  ночі,

Й  не  буде  війни  ніде!
14.06.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843470
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2019
автор: Ганна Верес