На одній із вулиць Трускавця, міста чарівного,
Оздоровитись звідусіль з’їжджаються до нього,
Дівчина-красуня на візку,
Яскрава, гуляла на містку.
Про щось гомоніла з близькими,
Мов гралась словами стрімкими.
І, здавалося, ласкаво на всіх, на все споглядала,
Стежила, як вода блискавично схилами спадала.
Я проходила повз неї швиденько,
І ніби сяйво вразило серденько.
І ми поглядами із нею зустрілись,
Неначе теплом кольоровим зігрілись.
Посмішка, попри біль, попри сльози,
Попри неприємні прогнози.
Вона, мов Земля, прекрасна
І, як океан, контрастна.
Принаймні мені так здалося по правді:
Не знаю, яка ця «перлина» насправді.
Вона пронесла свою самобутність
І залишила в душі незабутність.
08.08.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843364
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.07.2019
автор: Оля Тимошенко