Шістдесят мені вже. Шістдесят.
Не повЕрнеш молодість назад.
Все життя пролинуло, як мить.
Тільки серце інколи щемить
І сумує, нудиться душа,
І сиджу, як завжди, без гроша.
Не любили дитинча батьки.
Змарнувала я свої роки.
Слугувала людям, як могла,
А себе від зла не вберегла.
"Любі друзі" й вороги були,
Познущались, брудом облили.
Ось, тепер, мені вже шістдесят.
Я знайшла в собі багато вад.
Світ, між іншим, не змінився. Ні.
Просто скрізь побільшало брехні.
А мені пора на Божий Суд.
Не важливо, що спіткає люд.
Смутить душу думка, труїть дні:
Вже не бути дівкою мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843351
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.07.2019
автор: Leskiv