Б’є ворожнеча. Зле протистояння
Кипить у душах, шириться в умах…
Життя – дешевша… Це часи останні?
Це виє незворотність , дикий крах?..
Тріщить ефір. Провладнії примати
Волають: - України вже нема!
Зітерти! Розділити! Розтерзати!
Знов шаленіє зголодніла тьма.
Ви знаєте: не ми ввійшли в росію –
Росія в нас ввійшла, як в серце ніж,
І кримськії пейзажі золотії
Враз відпливли за той чужий рубіж…
І розчахнули небо люті «гради»:
Донбаську землю «русскій» рве метал…
Безумцю мало світу, мало влади –
Усе найомник Каїна стоптав.
Зазомбували нас і розділили,
Донбас – заложник п’яної москви.
І дім розбитий, і синів могили
Не вчать? Ще не прозріли, люди, ми,
Що нас єднає доля – не руїна?
Що в нас єдина для синів земля?
Вона в жалобі, мати Україна,
І Бог велить Вітчизну визволять.
А мова рідна, вічна, поетична,
Не винна в тому, що серця сліпі.
Протистояння душ, - таке трагічне,
Лиш ворогу потрібне в цій війні.
А Україна – є: в гарячій крові,
В серцях усіх її захисників,
У кожній пісні, в геніальній мові,
У безмірі дніпровських берегів…
Вона завжди була, і є, і буде,
Змужніла, горда у вогнях століть.
Вона до нас говорить: Дивні люди,
Любіть свою Україну, любіть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843285
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2019
автор: Світла(Світлана Імашева)