Село моє, далеке

Село  моє,  далеке,  те,  єдине,
Де  загубивсь  дитинства  мого  слід,
Це  ти  мене  ліпило  як  людину
І  у  15  провело  у  світ.
Село  моє  –  та  незабутня  казка,
Яку  я  п’ю  усе  своє  життя,
Де    батька  сум  і  мами  світла  ласка
Були  моїм  натхненням  для  звитяг.

Село  моє,  ти  в  повені  туманів
Нагадуєш  мені  небесний  рай,
Життя  любов  до  тебе  не  зламало:
Дитинство  там  і  юності  пора.
Село  моє,  ти  та  свята  колиска
І  долі  найвірніший  оберіг,
Де  роду  слава  й  біль  переплелися,
Де  найдорожчий  батьківський  поріг!
11.07.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843215
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2019
автор: Ганна Верес