Це літо таке примхливе.
Вона повертається в дощ,
Коли в хлюпотінні зливи
Ґвалт кораблетрощ.
Там мрії твої загорілі
Відшмагають до крові в біль,
І рани роз’ятрять сіллю,
Тягтимуть на дно під кіль.
І що тобі залишається –
Мовчати і мо’ пощастить,
Головне не посмій прощатися
Раніше аніж задощить.
Коли ще не має грому,
Не звіявся шторм чи шквал
Не вдарив в корму твого дому,
Не вибив із рук штурвал.
Ти просто тримайся вітру,
А на дні, так під кілем пливи,
Чи просто прийми на віру,
Повір, що безсмертний ти.
25.07.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843084
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2019
автор: Володимир Каразуб