У часи від сенсу голі



Сторожі  від  часу  милі  –
прадіди  садили;
ой  садили,  гомоніли
і  водичку  лили...

Край  могили  у  ковилу  –
там,  де  річка  в'ється,
обнялися  вже  два  серця.
Життя  в  перехресті.

Мрії  в  них  багато  крилі  –
діточок  вродили
і  садочок  посадили
та  й  город  на  схилі.

Сторожі  ж  –  оті  тополі
до  небес  з  вітрами,
чешуть  хмари  над  ярами,
бо  вже  вищі  храмів...

Ось  й  часи,  від  сенсу  голі  –
п'ятим  поколінням
Та  й  хаток  катма  на  глині.
Згноїли  безвинних.

Молодь  вся  біжить  за  овид,
п'ятами  киває...
Від  тополь  пеньки  –  спиляли.
Совісти  немає.

Правлять  отакі  наднові.
Села  вимирають.
Люди  добрі  в  милім  краї  –
ведуть  не  до  раю.

25.07.2019р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843056
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.07.2019
автор: Променистий менестрель