На городі бузина,
У садочку вишня.
На околицю села
Дівчинонька вийшла.
— Ой, дівчино, чия ти?
З центру, а чи з краю?
Чи ти вийдеш гуляти?
Я тебе кохаю!
— Ой не питай чия я,
Не кажи дурниці.
Йди-но звідси, бо візьму
Батькову рушницю.
Хоч я донька мамчина,
Але зброю маю.
Я стріляти навчена,
Стій, уже стріляю!
Піф-паф, ой-ой-ой,
Тільки дзвін у вухах.
Впав додолу герой
І лежить без руху.
— Лихо, лихо, лишенько,
Що ж я наробила?
Я ж стріляла холостими!
А хлопця убила!
Муштрували козака
В Конотопі всяко.
Не станцює гопака.
Впав від переляку!
— Ти, дівчино, не журись,
Я ж такий зараза...
Як мене ти поцілуєш,
Оживу одразу!
— Оживеш по стійці струнко?
Чули пустомелю?
Я ж тебе своїм цілунком
Точно вже застрелю!
Отакі у нас в країні
Файні молодиці!
Наповал застрелять хлопця
Навіть без рушниці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842959
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 24.07.2019
автор: Гнат Меренков