Не заживає пиляна емаль,
але душа готова і на згубу.
Я бачу Ваші очі крізь вуаль
і обожаю чарівницю любу
неофіційну пасію, на жаль,
яка поету доглядає зуби.
Не я цілую, ой, яка печаль,
і ніжні щічки, і жагучі губи.
Оце і весь у фабулі сюжет –
живий , але далекий силует
і погляди, що у душі не в’януть.
Наївний і почесний пацієнт –
дарую стоматологу сонет
на довгу-довгу у розлуці пам’ять.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842952
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 24.07.2019
автор: I.Teрен