Я тобою живу і так хочу щоб ти це відчула,
Щоб розправила крила й махнула зі мною в політ.
І щоб там в небесах до твойого крила доторкнулась,
Щоб із синіх небес ми кохання побачили цвіт.
А то ти так пішла і нічого мені не сказала,
Я образу стерпів, хоч насправді її не було.
Ти ж розправила крила і синьому небі літала,
А я мріяв лише, щоб попасти до тебе в полон.
Все життя «набікрень», а я хочу іще політати,
Білі хмари, як коні, ми їх осідлаєм разом.
Головне для нас двох зруйнувати душевнії ґрати,
Залишитись у парі й впиватись життєвим вином.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2019
автор: Віталій Назарук