Поклонитися би світу...
Та він не почує,
Не покличе, без привіту
Десь вдалеч мандрує.
Світ виходить як сам схоче...
Чорний, білий, сірий.
Й за воротами скрегоче
Хтось страшний, умілий...
Десь-то там гуляє милий
Бродячий хлопчисько...
Закладе руки за спину,
Поклониться низько...
Схаменеться, посміхнеться.
Може й приголубить...
А потім летить, шалений,
якусь іншу любить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842859
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2019
автор: Ксенія О