Остання мить так швидко пролетіла,
Так безупинно пролилась,
Неначе вогник, прогоріла
І тихо з вічністю сплелась.
Остання мить давно уже минула.
Давно уже погасло сонечко подій.
І тільки ясна частка не забула,
Як палко й жадно бились серденька надій.
Остання мить як потонула у безодні,
Проникла як в усе живе і не живе.
Вона не прийде ані завтра, ні сьогодні.
І лиш її стріла усе переживе.
Остання мить багато що подарувала,
Багато що забрала у житті,
Круті картини ніби пензлем змалювала
У проміжках дзвінких та у злитті.
Остання мить, її уже не буде:
Вона уже усе перепливла.
І тільки пам'ять точно не забуде
Те, як вона коштовно в даль пливла.
25.03.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842757
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.07.2019
автор: Оля Тимошенко