Тихо кличе у свої обійми
Смуток з нотками розчарування.
Чи зіллємось, чи маємо бій ми,
Чи дійде до передозування.
Обсесивне сліпе розуміння
Закорковує холод в долоні,
Дає тілу мурах метушіння
Загартованих в п'ятій колоні.
* * *
Знову сум завалився без стуку.
Щойно голос твій був не відсутній.
Щойно я тут тримав твою руку.
І вже мрію про дотик майбутній.
Ох, моє ж ти кохане й казкове
Дуже жаль, що ти не повсякденне.
Мною вічно жадана любове,
Ти сьогодні далеко від мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2019
автор: Sankin